Ну, можна і навпаки: Марк Зобов в гостях у Реальної демократії. Ось ця розмова:
Розділимо питання на дві нерівні частини, про формати чи комунікацію і про зміст.
Майданчики комунікації
Як ви бачили, в Реальної демократії є ЮТюб-канал. Але цього замало, от погляньте. Виходить, що треба, по-перше, назву уточнити, от, може, додати Україна, чи ХХІ, чи ще щось, але назву треба зробити унікальною, це по-перше, а сторінку чи групу у Фейсбуці таки завести, це по-друге. Як засіб ефективної комунікації.
Втім, можна ще записатись в автори цього блогу, будете подавати свої змістовні важливі тексти тут. От як це зробила Лариса Болтнєва. І вже потім ті статті ставити на обговорення по різних форумах. От, може, так: 1, 2, 3.
Яка різниця? Велика. Друкований текст сприймається зовсім не так, як лекція чи Зум-конференція. Це текст. А аудиторії є різні і подавати той текст треба там на обговорення чи оцінку саме в цій аудиторії. А регіони? Та звісно, як ви хочете свої ідеї просувати не тільки у вузькому колі своїх знайомих. То, бачте, є два завдання: генерація контенту і його просування. За перше відповідають фахівці, за друге активісти.
Зміст
Якщо замість радянського "народовладдя" вживати "пряма демократія", то буде зрозуміло і цілком коректно. Згідно з уявленнями сучасної політології, яка не протиставляє ці частини або форми (буржуазної ?) демократії - виборну, делеговану чи представницьку і пряму. Втім, у будь-яких складових сучасної політичної системи, звісно, діють партії. І фракції вони формують у виборних органах, і питання вони формулюють до референдумів, ну і посадовців рекомендують зі складу своїх експертів. То без партії... А надто, колеги, без власної політичної позиції, власних переконань. От покажу приклад. То почніть з себе, визначте свою політичну позицію, свої політичні ідеали чи цінності, і тоді буде видно, де і яких шукати спільників, однодумців, яку формувати програму і як її втілювати в життя. Звісно, включно з прямою демократією.
Додатки
1. Л.М.Шепілов.
2. Л.Яненко.
Немає коментарів:
Дописати коментар